ЛІНІЙКА – РЕКВІЄМ ДО ДНЯ ПАМ"ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 рр. " МИ ПАМ"ЯТАЄМО..."

Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам'ять назавжди залишається з нами. Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

Пам’ятна книга історії українського народу містить в собі багато славних сторінок, та серед них є кілька, написаних криваво-чорним кольором. Чи не найчорнішою сторінкою історії українського народу є голодомор 1932 - 1933 років. Це було не стихійне лихо, а жахлива трагедія, яка забрала в могили мільйони невинних українців – старих, молодих, дітей.

Ти запали сьогодні свічку на вікні

Для тих, хто був від голоду загинув.

Нехай в цей день такі свічки

Освітять цілу Україну.

Нехай згадають всі про тих людей,

Котрі колись не мали й скибки хліба.

Сьогодні душі цих дітей

Літають навкруг тебе.

Вони чекають, що про них згадають,

Вшанують пам‘ять і запалять свічку.

І ,як ніхто, вони, напевно, знають -

Про ці події пам‘ятать слід вічно...

... Ти запали сьогодні свічку на вікні.

Хай у цей день минуле пригадають,

Замислимось про ті страшні часи!

І злочинів таких не забуваймо!

Авторським віршем учениці 8 Б класу Марусі Щербини розпочалась лінійка - реквієм до Дня пам"яті жертв Голодомору.

 Учні 9-Б класу разом з учителем історії Остапчук Л.П.  підготували сценарій, який переніс всіх у час страшних голодних років. Історичні факти, сумні вірші про смерть дітей -  все це залишиться в пам’яті учнів, вчителів.

Ми повинні пам"ятати, що наш  священний обов’язок – зберігати в пам’яті і глибоко вшановувати наших предків, тих людей,  котрі становили наше родинне дерево, єднали наступність наших родин і пішли у вічність  насильницькою, мученицькою смертю! Ми – українці, ми – патріоти нашої незалежної  держави, ми, як єдина нація, повинні жити життям усієї держави, і в години радості, і в години  трагічного смутку. Цим ми сильні, цим ми вірні історичній пам’яті нашого народу, цим ми впевнено дивимося у майбутнє.