Сьогодні, 26 квітня - 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи. Це знакова дата для кожного українця. Вона розділила життя на до і після. Саме в цей день у 1986 році сталась найбільша трагедія не тільки України, а й усього людства – вибух на Чорнобильській АЕС. Катастрофа на атомній електростанції перетворила місто Прип'ять і 30 км поліських лісів, на зону відчудження. Покинуту і небезпечну на сотні років. Але Чорнобиль – не тільки трагедія, подвиг, а й пам'ять. Цей день об’єднав нас, учнівську молодь і дорослих, одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Минатимуть десятиліття, але сумний набат Чорнобиля не дає заспокоїтися нам. Кажуть, час лікує, затягує рани. Це неправда. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дінешся. Сьогодні кожен із нас розуміє, що сенс життя полягає в тому, щоб поважати природу, яка створила людину. Тому у нашій свідомості повинна відбутися революція, яка подарує Землі розумного друга – людину екологічної доби. З'явившись під знаком біблійної «зірки Полин», Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству і сваволі. Тож хай палає свічка пам’яті і надії в день річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити! Ми будемо пам"ятати!!!

МИ ПАМ"ЯТАЄМО!